«Тривожить душу пам'ять про війну»
26 жовтня, в дні, коли місто живе подіями, присвяченими річниці визволення, в СЗШ №20 відбувся унікальний в своєму роді захід – круглий стіл зустрічі поколінь «Тривожить душу пам'ять про війну». Уже в самій назві є момент серйозної соціальної тематики для дискусії: про яку війну йдеться – про Велику Вітчизняну або Другу світову? Що насправді повинно турбувати нашу пам'ять, чи єдиним є ланцюг поколінь і наскільки гострі сьогодні одвічні питання конфлікту батьків та дітей.
Участь в круглому столі взяли керівники найбільших підприємств: С.Л.Сідоров, Голова Правління ПАТ «ДНІПРОАЗОТ», депутат Кам'янської міськради; П.М.Рафальський, генеральний директор ПАТ «Дніпровський коксохімічний завод»; Д.А.Кошкаров, генеральний директор ПрАТ «ЄВРАЗЮЖКОКС»; заступник міського голови Кам'янського, голова Південної районної адміністрації С.С.Колісніченко; ветеран праці, екс-директор народного музею історії ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» П.К.Фишбейн.
Рівень зустрічі поколінь – ще один момент унікальності події – практично гарантував солідний розвиток теми з глибоким і цікавим ходом дискусії.
Директор СЗШ№20 І.Ю.Гончарук, представляючи дорослих учасників круглого столу (формат такої зустрічі має на увазі рівність думок, ставлення один до одного на рівних) як покоління батьків, підкреслила, що для району і міста керівники промислового комплексу, ветерани праці, державні службовці, по суті, і є батьками. Це тим більш вірно з урахуванням ступеня участі батьків у міських програмах, за рівнем відповідальності за свої трудові колективи. Формат круглого столу був свідомо порушений організаторами зустрічі: замість іменних табличок проти кожного учасника на столах (круглий був складений з кількох столів) красувалися тільки два узагальнюючих позначення: «батьки» і «діти». Поруч з батьками сиділи ще двоє дорослих гостей – учасники АТО Андрій Козачок – голова комісії профкому «ДНІПРОАЗОТ» у справах воїнів АТО і ветеран АТО Давид Гурцький – недавній випускник СЗШ№20. Вони не набагато старше одинадцятикласників, які брали участь в дискусії, але їх місце серед «батьків» цілком виправдано – і досвідом війни, і зрілістю суджень.
Обговорювалися під час дискусії чотири питання: «Як ви сприймаєте війну – як Другу світову або Велику Вітчизняну?», «Ваше ставлення до ветеранів війни», «Як події війни і визволення міста відбилися на історії вашої родини?», «Що для вас означає бути патріотом?».
Забігаючи наперед, треба сказати, що з усіх питань конфлікту поколінь, на щастя не виникло, причому, педагоги СЗШ№20 – модератори цієї зустрічі – не раз підкреслювали, що ніякій «цензурі» дитячі виступи не піддавалися заздалегідь, навіть розмови про вироблення спільної позиції не виникало.
Наші дорослі діти продемонстрували на цій зустрічі не меншу зрілість суджень, ніж солідні «батьки» і, мабуть, варто особливо відзначити виступи дітей, чиї сім'ї працюють на «ДНІПРОАЗОТі» – не за належністю до нашої великої спільної сім'ї, а по заслугах: чудово виступили Владислав Смоляр і Костянтин Шашин, причому, видно було, що судження їх не проходили «цензури» і з боку батьків. Ці виступи, до речі кажучи, заслуговують окремих публікацій в «Панорамі «Азоту».
Чудово співзвучні думки всіх учасників про патріотизм.
– Зараз модним стало бити себе кулаком в груди, кричати про свій патріотизм і любов до України, нічим не підкріплюючи цей шароварний підхід, – сказав С.Л.Сідоров. – Я вважаю справжнім патріотом України того, хто любов до неї підтверджує роботою, реальною справою, хто домагається, аби країна стала стабільною, економічно сильною державою. Україна має для цього все: значний економічний потенціал, величезні інтелектуальні та трудові ресурси, і зараз потрібно все як слід налагодити – важку промисловість, машинобудування – ось завдання для справжніх патріотів. У цьому плані «ДНІПРОАЗОТ» може послужити прикладом. Особливо на тлі інших підприємств нашої галузі: ми стабільно працюємо, зберігаємо робочі місця, піклуємося про соціальну сферу.
Підводити підсумок круглого столу складно, але варто сказати про головне: ланцюжок поколінь не переривається, нова Україна, її майбутнє зростає у нас на очах, має власну думку, пам'ятає заслуги дідів і прадідів, цінує роботу батьків і тривожити нашу пам'ять готове тільки щирими, добрими справами.
