Хто ж, як не ми?
15 вересня в виставковому залі музею підприємства відбулося відкриття виставки, присвяченої пам'яті Максима Самойловича, загиблого в зоні АТО рівно рік тому. У вітрині і на стендах демонструвалися речі і документи загиблого. Зустріч відкрив хор ветеранів «Журавушка», який зворушили присутніх українськими піснями.
Від адміністрації підприємства виступив начальник відділу кадрів і навчання персоналу О.Е.Івінський, який дуже тепло відгукнувся про нашого колишнього працівника Максима Самойловича. Коротко ознайомив присутніх з біографією загиблого, висловив щире співчуття рідним і близьким бійця. «Дай Бог, щоб це була єдина і остання втрата воїна АТО на «АЗОТі», – сказав Олександр Едуардович Івінський.
Від воїнів – побратимів, які були присутні в залі, виступив Андрій Сергійович Козачок, учасник АТО, працівник енергоуправління. Він розповів про Максима, як про справжнього патріота нашої Батьківщини. «Для мене, – сказав Андрій, – заклик «Героям слава» це не просто слова, а реальний клич, звернений до захисників України, як до загиблих, так і до живих».
Зі словами подяки за співпереживання звернувся до присутніх батько Максима Самойловича Олександр Олексійович, який розповів про сина, про те, як сумлінно він служив. Про це, втім, свідчили і нагородні документи у вітрині музею.
Зустріч пройшла яскраво, патріотично і запам'яталася всім присутнім на ній. Рефреном у всіх виступах звучало, що на Сході країни, майже поруч з нами, йде жорстока війна, на якій гинуть молоді хлопці. Ми повинні це пам'ятати і цінувати мирне життя, яке стало можливим завдяки нашим захисникам. Тож дуже важливо пам'ятати і берегти те добре, що є в мирних буднях, радіти звичним проявам життя – тиші, спокою, нашому звичному трудового ритму.
Кажуть – солдатами не народжуються. Але, якщо рідна країна і народ позвуть на допомогу, всі наші хлопці, які навіть не мають належної військової підготовки, стають сильними, сміливими і мужніми солдатами, з честю виконують свій обов'язок патріотів і захисників Вітчизни.
Їм, солдатам України, колишнім мирним трудівникам, довелося пройти через вогонь війни, побувавши в найгарячих її точках де найчастіше успіх операції досягався ціною життя.
Ми мріємо, щоб швидше було вирішено військовий конфлікт, і найбажаніше – мирним шляхом. Щоб наші воїни повернулися в свої сім'ї і трудові колективи живими і неушкодженими. Разом з іншими воїнами-захисниками брав участь у виконанні бойових завдань в АТО і Максим Самойлович. Він захищав незалежність і цілісність нашої Батьківщини. Відважний, добрий і доблесний – таким запам'ятали колеги Максима Олександровича. Він встав на захист східних рубежів України і не повернувся, залишивши сумувати своїх батьків, дітей, близьких і товаришів по роботі.
Пішов в позамежну даль позаземного буття наш Максим Самойлович, але світла пам'ять про нього назавжди залишиться жити в серцях усіх, хто знав і любив цю прекрасну і віддану своїй Вітчизні людину.
