Історія втілення Палацу культури «Хімік»
Сорок п'ять років тому вперше гостинно відкрив двері для гостей найкращий і найсучасніший в нашому місті Палац культури «Хімік». Історія створення та подальшого цікавого життя цього дива архітектури і техніки, поза сумнівом, гідна більш докладної розповіді.
Питання про будівництво нового Палацу культури для Дніпродзержинського хімічного комбінату було у свій час піднято тодішнім його директором Євгеном Івановичем Добровольським. Азотники більше не могли миритися з тіснотою старого клубу, гуртки та секції якого були переповнені і працювали до глибокої ночі. Ветерани нашого підприємства згадують, що клуб в той час відвідувало неймовірну кількість аматорів художньої самодіяльності і в одному і тому ж репетиційному приміщенні, змінюючи один одного, протягом дня займалося по кілька творчих колективів. Крім безлічі керівників різних гуртків і секцій тоді в штаті клубу було ще більше 30 людей прибиральниць, які працювали позмінно, тому що одні й ті ж репетиційні приміщення доводилося прибирати кілька разів за день.
Колектив ДХК, на чолі з директором підприємства, мріяв про новий, просторий клуб. І щоб виправдати надії азотників проект майбутнього Палацу культури Євген Іванович Добровольський узявся обирати особисто, він обґрунтовував і погоджував зроблений вибір «нагорі».
Будівництво Палацу почалося з підготовки майданчика, земляні роботи на якому азотники виконували власними силами, переважно на суботниках. Коли ж майданчик був розчищений, спланований і навіть під майбутню будівлю будівельниками був залитий фундамент, на очі Є.І.Добровольському попався зовсім новий проект, за яким будівля Палацу було значно більше і набагато красивіше. Незважаючи на те, що будівельні роботи вже були розгорнуті, Євген Іванович зумів наполягти на новому проекті і довести керівництву, що саме такий, просторий і світлий Палац необхідний зростаючому підприємству. Йому пішли назустріч - зводити ПК за новим проектом дозволили, але вже закладений фундамент довелося підірвати.
Втім, ніхто не пошкодував про те, що вже прийняте рішення було змінено, буквально в останній момент. Новий Палац, дійсно, вражав розмірами і красою, а також новизною і сміливістю технічних рішень. При його будівництві застосовувалися прогресивні на той час методи будівництва та оздоблення, його інтер'єри вражали вишуканістю і великим художнім смаком.
Першим директором Палацу культури хіміків був призначений О.Вовченко. Ось що розповідає він у своєму матеріалі про Палац, опублікованому у №98 газети «Серп і молот» від 22 грудня 1970 року:
- Це унікальна будівля, стіни, підлога, кожна найменша деталь якого ще зберігають тепло рук будівельників. В актовому залі високоякісні штукатурні роботи виконані бригадою Маловічко. Тут вперше застосовано метод з ковзаючою опалубкою. Багато вміння доклали і малярі, якими керував бригадир Солодов.
Обладнання сцени – саме новітнє. Сцена обертається. Тут є протипожежна завіса вагою 20 тонн. Маючи таку сцену, можна приймати найбільш знаменитих артистів.
Хол другого поверху прикрашають велике панно і кольоровий вітраж. Їх автори – київські художники-монументалісти В.Ламах і Є.Катков. Навпроти концертного залу (на 1100 місць) - кіноконцертний зал, що вміщає 385 глядачів.
Обсяг виконаних робіт при будівництві Палацу був воістину величезним. На його зведення було витрачено 100 вагонів збірного залізобетону, 48 вагонів сталі, 60 вагонів цементу, укладено декілька тисяч квадратних метрів керамічної плитки, близько 2 тисяч квадратних метрів мозаїки.
Майже всі підприємства міста допомагали хімікам будувати Палац. Нікельовані стійки поручнів та обладнання сцени виготовили працівники заводу котельно-допоміжного обладнання. Значну допомогу надали колективи заводів ім.Дзержинського, залізобетонних конструкцій, котельно-механічного, допоміжного обладнання, Придніпровського хімзаводу, студенти індустріального інституту. Красиві меблі виготовили київські меблевики і вологодські майстри. При оформленні Палацу застосовано багато сучасних синтетичних матеріалів і пластмас, скла, деревини цінних порід.
У що обійшлося будівництво цього унікального будинку? На його створення було витрачено 1 мільйон 900 тисяч рублів. Довершуючи архітектурну композицію палацу, навпроти його центрального входу, влаштований фонтан під назвою «Фантазія», струмінь якого під час включення б'є вгору на висоту 12 метрів.
Палац культури хіміків був прийнятий в експлуатацію з оцінкою «відмінно», запис про що була внесена в його технічний паспорт. Азотники відкривали його 5 грудня 1970 року. Під звуки урочистих фанфар директор хімкомбінату Є.І.Добровольський розрізав стрічку біля його центрального входу.
Свято, присвячене відкриттю Палацу, розпочалося з урочистого зібрання, на якому виступили керуючий трестом «Дніпрохімбуд» Л.І.Гончаров, Є.І.Добровольський, секретар Баглійського райкому компартії І.І.Бражник, Герой Соціалістичної праці А.П.Кочетова, голова обласної ради профспілок С.П.Профатілов та інші. Після зборів відбувся великий святковий концерт.
Ось так створювався і був урочисто відкритий для дніпродзержинців унікальний Палац культури «Хімік» – слава і гордість трудового колективу азотників, найбільший культурний центр Соцміста і всього Дніпродзержинська аж до теперішнього часу.
Небагатьом відомо, що у нашого Палацу культури хіміків є «рідні брати». Як розповів колишній директор народного музею історії підприємства, а нині ветеран «ДНІПРОАЗОТу» П.К.Фішбейн, через деякий час за таким же проектом в нашому обласному центрі було споруджено Палац культури «Шинник» і Палац культури заводу ім. Карла Лібкнехта. Однак, наш Палац трохи поступається за розмірами своїм дніпропетровським «родичам».
