Будуємо майбутнє, зберігаючи пам'ять про минуле
27 серпня у сквері по вул. Беспалова відбувся урочистий мітинг, присвячений відкриттю паркових скульптур, відновлених силами трудівників управління будівельно-монтажних і ремонтних робіт ПАТ «ДНІПРОАЗОТ».
В цей день у композиції «Слава праці», що знаходиться у сквері навпроти будівлі Баглійського РВ міліції, зібралися представники адміністрації району, ПАТ «ДНІПРОАЗОТ», районних громадських організацій і жителі Соцміста. І привід для зустрічі був приємним – повернення до життя двох паркових скульптур, які на протязі ось вже більше п'яти десятиліть вносять особливий колорит в інтер'єр невеликого, затишного скверу.
Для багатьох учасників мітингу Соцмісто давно став рідним домом. Все їх життя пов'язано з його вулицями, тихими, зеленими дворами, тінистими парками і скверами. З цієї причини на урочистій зустрічі прозвучало багато теплих слів на адресу рідного селища – малої батьківщини, з якої кожен з соцгородців живе однією долею.
З історією Баглійського району нерозривно пов'язані і всі ми – трудовий колектив ПАТ «ДНІПРОАЗОТ». Незалежно від місця проживання азотчики вважають рідним район, в якому розташоване підприємство, адже «ДНІПРОАЗОТ» для них це не лише місце роботи, але і дуже велика і важлива частина життя.
Про цей зв'язок багатотисячного колективу одного з найбільших хімічних підприємств України та Баглійського району говорила на мітингу директор народного музею історії ВАТ «ДНІПРОАЗОТ» Л. Я. Орлянська, яка нагадала, що навіть самою своєю появою на світ селище хіміків Соцмісто зобов'язане початку будівництва у 1934 році азотно-тукового заводу, а потім, в 1935 році, і перших капітальних житлових будинків для будівельників і працівників підприємства.
Багато об'єктів соцкультпобуту, парків, скверів, спортивних споруд на Соцмісті згодом були створені руками дніпродзержинських хіміків. Ці ж невтомні руки піднімали підприємство та селище з руїн після визволення Дніпродзержинська від фашистських окупантів. Вони прикрашали рідне Соцмісто зеленню і квітами, намагаючись зробити довгоочікуване мирне життя щасливішим і красивішим.
Саме після закінчення війни, в 50-х роках ХХ століття, було модно прикрашати території парків і скверів, шкіл і піонерських таборів, стадіонів і дворів житлових будинків парковими скульптурами, що зображали сучасників – піонерів з горнами, дівчат з веслами і тенісними ракетками, мам з малюками на руках і т. п. Такі скульптури виготовлялися масовими тиражами у спеціальних майстернях і встановлювалися повсюдно в містах і селах колишнього Радянського Союзу. Цікаво, що композиція, в якій чоловік тримає на руках дівчинку, подібна встановленої у сквері по вул. Беспалова і яка називається «В боротьбі за мир», і в даний час стоїть в Мінську – нею прикрашений парк відпочинку імені Янки Купали.
Може бути, для нинішнього покоління ці скульптури і не мають особливої художньої та історичної цінності. І все ж вони дорогі нам як пам'ять про нашому далекому дитинстві. Зараз подібні композиції вже стали рідкістю – більшість з них знищені часом, вандалами, людьми, негативно сприймаючими історичний період, у який вони були створені. У Дніпродзержинську збереглося лише три пам'ятки тієї епохи, що пішла, два з яких і сьогодні стоять на Соцмісті.
Але хто ж став ініціатором відновлення пам'яток соціалістичного реалізму в сквері Соцміста? Особливо в наш час, коли відбувається зміна точки зору на нашу історичну спадщину, змінюються системи цінностей і критерії оцінки минулого?
Виявилося, що голову Баглійської районної ради П.М.Галагузу давно турбував стан поступово руйнуючихся скульптур. І коли вже треба було приймати остаточне рішення про їх знесення або відновлення він звернувся за допомогою до Голови Правління ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» С.Л.Сідорову. З адміністрації підприємства одразу ж надійшла позитивна відповідь і за відновлення скульптур взялися трудівники УБМтаРР, а після того, як роботи були виконані, працівниками нашого бюро естетики були розроблені ескізи табличок, прикріплених до постаментів статуй, які повідомляють про те, що реставрація цих скульптур виконана працівниками ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» у серпні 2015 року.
Чудово, що в адміністрації Баглійського району, у трудовому колективі ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» і серед мешканців Соцміста є багато небайдужих людей. Хочеться підкреслити, що, незважаючи на нелегкі часи, керівники району та «ДНІПРОАЗОТу» не забувають про підтримання порядку в своєму районі і в той час, коли багато історичних пам'ятників руйнуються, знаходять можливості для збереження дорогих серцю мешканців Соцміста свідоцтв минулої епохи.
Про ставлення до нашої історичної спадщини і пам'яті про себе, яку ми залишимо нащадкам, говорив у короткому виступі Голова Правління ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» С.Л.Сідоров. «У країни немає майбутнього, якщо в ній не зберігають пам'ять про минуле, – сказав, зокрема, Сергій Леонідович. – Для мене, наприклад, з цим сквером пов'язане все моє життя, тому, що я виріс у Соцмісті. В той час мої батьки були молоді і працювали на «Азоті», ці місця для мене – повернення в ті щасливі роки, коли вони були поруч. Тому коли керівництво Баглійського району звернулося до нас з проханням про допомогу, питання відновлення пам'яток нами відразу ж і одноголосно було вирішено позитивно. Ми подумали про те, що необхідно повернути цю добру пам'ять всім жителям селища хіміків і в першу чергу нашим шановним пенсіонерам, ветеранам, завдяки яким наше підприємство працювало в той час і продовжує працювати зараз.
Для мене і всього трудового колективу ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» пам'ять дуже важлива і цінна. Ми дбайливо зберігаємо її свідоцтва у музеї історії нашого підприємства. Давайте ж збережемо її і для жителів усього Соцміста – району, де нами були прожиті наші кращі роки.
Я завжди знав, що на нашому підприємстві працюють справжні майстри. Тепер же я переконався, що серед них є навіть скульптори! Азотники і надалі будуть допомагати Сомісту і нашому рідному Баглійському району, та брати участь у будівництві їх майбутнього, дбайливо зберігаючи при цьому пам'ять про минуле».
Слово для виступу було надано також беззмінний протягом багатьох років голові жінради Баглійського району та старожилу Соцміста З.Б.Капліной, а також мешканці Соцміста, голові міської громадської організації «Жінки за майбутнє» В.І.Капінус. Обидві виступаючі у висловлених думках були одностайні – Соцмісто наш рідний будинок і для того, щоб у нього було майбутнє, ми повинні активно брати участь у його теперішньому. А завершився урочистий мітинг колективним фото на пам'ять.
