В 2018 році проект «Світле слово дитяче – про «ДНІПРОАЗОТ» триває, набирає обертів, залучає нових учасників
«ДНІПРОАЗОТ» – велика хімія в центрі України. І це не позначка на карті, а людські долі. Нехай напередодні 80-річчя нашого підприємства нагадають нам про це наші діти.
Дитяче слово виховує. Рідне дитяче слово – надихає. Тож читаймо, що пишуть про нас наші діти. Читаймо, думаємо, обираймо кращих (в публікаціях ми жодній дитині не відмовляємо). Сьогодні учасники нашого конкурсу – школярі СЗШ №42.
Мене звуть Кіра Лісовець, я учениця 1 класу СЗШ№42 і хочу розповісти вам про мою родину – трудову династію ПАТ «ДНІПРОАЗОТ».
Все почалося з мого прадіда Андрія Тарасовича Лісовця та прабабусі Ганни Федорівни Лісовець. Прадід Андрій працював слюсарем 6 розряду з 1949 по 1974 роки у цеху №5. Прабабуся також працювала в його цеху впродовж 1968 – 1974 р.
Мій дідусь Олександр Андрійович Лісовець продовжив тернистий, але цікавий трудовий шлях своїх батьків. Він прийшов на підприємство після закінчення ПТУ №23 працювати на посаду слюсаря КВПіА у 1974 р. Пропрацювавши 32 роки на «ДНІПРОАЗОТі» і пройшовши всі кар'єрні сходинки, закінчив свою трудову діяльність на посаді заступника начальника цеху НОПСВ (нейтралізації та очищення промислових стічних вод). Найвидатнішою подією своєї біографії дідусь вважає зустріч з моєю бабусею – Ольгою Анатоліївною Лісовець. Вона працювала на той час у цеху №5 апаратником відділення конверсії – з 1984 по 1991 р. Зараз родинну традицію підхопив мій батько, Євген Олександрович Лісовець. Після закінчення Дніпропетровського хіміко-технологічного університету він прийшов апаратником конверсії 6 розряду у цех синтезу аміаку №1-Б, де працює і зараз.
Вже декілька поколінь життя моєї родини пов'язане з ПАТ «ДНІПРОАЗОТ». Моя бабуся Наталія Борисівна Самсоненко, 1954 року народження, влаштувалася на підприємство у вересні 1974 року. Працювала в цеху електропостачання електромонтером з обслуговування електрообладнання. Вона ветеран праці цього підприємства і дуже шанована людина. За сумлінне виконання своєї роботи бабусю нагороджували відзнаками, почесними грамотами, путівками для оздоровлення. Пишаюся тим, що неодноразово фотографія бабусі знаходилася на Дошці Пошани. Також на заводі працювали бабусині батьки, брат та сестра. А зараз працюють її племінники. В листопаді 2009 року, після 40 років роботи на підприємстві, бабуся пішла на пенсію за віком. Але колеги і досі її пам'ятають, звертаються за порадами, шанують мою бабусю і кожного року вітають її зі святами.
У нашому місті Кам'янському є такий гігант хімічної промисловості ПАТ «ДНІПРОАЗОТ». Цього гіганта знають не тільки в області і в Україні, але і у всьому світі. Наш гігант випускає карбамід, рідкий хлор, аміак, амводу і т.д. Мій тато К.В.Дешко працює в залізничному цехові. Папа мені каже, що його цех, хоча і не випускає ніякої продукції, але без залізничного цеху «ДНІПРОАЗОТу» ніяк не обійтися. Адже основний збут продукції здійснюється залізницею. Ще в залізничному цеху працював мій прадід К.А.Лернер, майстром. І працює двоюрідний дідусь С.К.Лернер, старшим диспетчером.
Я, коли виросту, теж буду працювати на «ДНІПРОАЗОТі» щоб продовжувати трудову династію нашої сім'ї. Я пишаюся своїм «ДНІПРОАЗОТом», там працювали і працюють мої рідні.
Моя бабуся Любов Іванівна Верещак працює на «ДНІПРОАЗОТі», де випускають різну хімічну продукцію. У тому числі – добрива для сільського господарства для гарних врожаїв. У дуже далекому 1977 р. бабуся закінчила Дніпродзержинський хіміко-технологічний технікум і прийшла на «ДНІПРОАЗОТ» електромонтером, а у 1988 р. вона вже працювала майстром з ремонту та обслуговування електроустаткування. В її підпорядкуванні працювали люди, які стежили за роботою різних приладів. З 2000 р. і по теперішній час вона працює майстром на дільниці з підготовки виробництва енергоуправління. Її призначення – постачати у великий цех матеріали та інструменти, а також стежити за порядком в коморах, майстернях і на території. Дуже багато бабуся працює за комп'ютером, готуючи різні документи, заявки на матеріали. Також вона бере активну участь в активному житті підприємства – є головою цехового комітету профспілки з 1998 р. Допомагає людям у вирішенні різних проблем: комусь треба купити путівку на відпочинок, хтось потребує матеріальної допомоги на оздоровлення. Стаж на підприємстві у бабусі – 40 років.
Що мені бабуся розповідала про «ДНІПРОАЗОТ» та її цех? Підприємство це дуже велике, його продукція потрібна не тільки Україні, але й за кордоном. Великі потяги з добривами пересуваються по Україні та різним країнам. А в енергоуправлінні є дуже багато підрозділів. Крім бабусиної дільниці є підрозділ, що відповідає за поставку води, ще один за електроосвітлення, ще в одному проводять різні ремонти. І всім працівникам потрібні різні інструменти та матеріали. Виходить, що від того, які інструменти отримають працівники, так вони і будуть виконувати сої обов'язки. Я розумію, що ця робота дуже відповідальна, я люблю «ДНІПРОАЗОТ», свою бабусю і пишаюся нею.
Моя мама 6 років пропрацювала в ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» в УБМіРР на посаді маляра-штукатура. Все почалося з того, що вона навчалася в ПТУ №24, і ця професія їй сподобалася тим, що вона дуже цікава і грунтовна. Сенс спеціальності в тому, щоб робити гарні речі: фарбувати стіни, клеїти шпалери, займатися опорядкувальними роботами і взагалі наводити лад.
Під час навчання маму відправили на практику, де вона себе дуже гарно зарекомендувала старанним і відповідальним відношенням до роботи. Саме тому після навчання і практики маму залишили на «ДНІПРОАЗОТі» працювати за професією. Потім вона спромоглася здобути підвищення і заробила 5 розряд. Це дуже добре, що мама стала спеціалістом в своїй галузі.
Що я знаю про «ДНІПРОАЗОТ»? Сам азот – це хімічний елемент, якого є чимало в природі і навколишньому світі. Наприклад, дуже багато його в земній корі. Але ще більше – в повітрі, він є головною складовою того, чим ми дихаємо. Ось в місті Кам'янському є і завод під назвою «Азот». Там виробляють аміак, карбамід, кислоти, рідкий хлор. Це відповідальний об'єкт, де не можна допускати аварій, адже це може завдати всім великої шкоди. «Азот», звичайно, корисний, але... У нашому місті багато людей там працюють, але з моєї родини там не працює ніхто.