Світле слово дитяче – про "ДНІПРОАЗОТ"
“Панорама “Азоту” разом з Головою Правління “ДНІПРОАЗОТу” та профспілковим комітетом підприємства за участю шкіл Соцміста до 80-річчя нашого заводу продовжують конкурсний проект: “Світле слово дитяче – про “ДНІПРОАЗОТ”.
“ДНІПРОАЗОТ” – велика хімія в центрі України. І це не позначка на карті, а людські долі. Нехай напередодні 80-річчя нашого підприємства нагадають нам про це наші діти. Дитяче слово виховує. Рідне дитяче слово – надихає. Тож читаймо, що пишуть наші діти про нас.
Я дуже люблю свою сім'ю за те, що всі ми дуже дружні, веселі та цікаві. У вихідні дні робимо велосипедні та піші прогулянки, робимо з татом вироби для будинку, а з мамою на кухні замішуємо тісто для здобних пиріжків.
Мої батьки працюють на великому хімічному підприємстві – ПАТ «ДНІПРОАЗОТ». Їх підприємство випускає дуже потрібні добрива для рослин усього світу.
До нас часто приходять в гості мої бабусі і дідусі, які теж працювали на «ДНІПРОАЗОТі». Вони розповідають про молоді роки, проведені на заводі. Вони разом з батьками багато всього знають і говорять про поки незрозуміле мені – про якісь випарні апарати, колони, компресори, тяги, про аміак і карбамід. Кажуть вони і про професії: лаборант, апаратник, дефектоскопист, слюсар, зварювальник.
Я вчуся тільки в третьому класі школи №19 і скоро, я впевнений, значення цих слів буде мені відомо. На питання моєї сім'ї про те, де я буду працювати, відповідаю, що буду працювати на ПАТ «ДНІПРОАЗОТ».
Моя мама Ольга Владиславівна працює на великому заводі – ПАТ “ДНІПРОАЗОТ” лаборантом цеху рідкого хлору та соляної кислоти. Я пишаюся своєю мамою, вона у нас найкраща і найгарніша. Мама багато працює, але знаходить час разом з нами їздити до профілакторію “Хімік” і навіть виступати на сцені ПК “Хімік” на родинному конкурсі “Моя азотівська родина”. Можливо, коли я подорослішаю, то теж буду працювати разом із мамою на нашому рідному заводі.
Я народився у промисловому місті Кам'янське і знаю, що “ДНІПРОАЗОТ” – це велике підприємство, яке виробляє мінеральні добрива і іншу хімічну продукцію. Сьогодні на “ДНІПРОАЗОТі” працює в їдальні кухарем моя мама Тетяна Володимирівна. Вона випікає смачні булочки, рулети, печиво. Це важка фізична праця. Ми всі разом відвідуємо концерти у Палаці культури “Хімік”. Думаю, що трудова династія нашої родини буде продовжена на “ДНІПРОАЗОТі”.
Цю розповідь я хочу написати про свого тата – Калашніка Андрія Вікторовича, який працює на заводі “ДНІПРОАЗОТ”. Мій батько – слюсар АВР. Це дуже важлива професія, тому що він і його бригада повинні швидко відремонтувати водопровідні комунікації, щоб не трапилася аварія. Мій татко добре працює, а до того ще й бере участь у спартакіаді підприємства – займає призові місця! В нас дома є чотири його медалі. Пишаюся батьком та його заводом!
Моя сім’я дуже міцна і дружня. Я живу з татом, мамою, старшим братом і сестрою. Мій тато працює на заводі ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» начальником цеху «зв’язку». Я вважаю, що мій тато, як ніхто інший підходить на цю посаду – він дуже цілеспрямований, дуже любить свою роботу. Він добрий і справедливий. Мій старший брат теж працює на заводі, але не так довго, як мій тато. Вони ходять разом з роботи, і коли я бачу, як вони приходять з роботи і щось обговорюють, я бачу згуртованість не тільки батька з сином, а й робочих людей.
Я коли виросту теж хочу бути як мої тато і брат. Я ними дуже пишаюсь. Хочу стати таким же сильним, сміливим, цілеспрямованим і справедливим. Мій тато – це найкращий приклад для мене. Він моя гордість!
Моя сім'я складається з чотирьох осіб. Це тато Ваня, мама Ярослава, я та моя молодша сестра Анюта. Наша родина дуже дружна і весела. Тато працює на хімічному заводі “ДНІПРОАЗОТ”, це одне з найбільших підприємств у хімічній галузі України. Тато працює майстром КВПіА в цеху з переробки аміаку. Робота у тата цікава й відповідальна. Від нього залежить робота багатьох приладів, без яких не було б можливості виробляти аміак. Загалом, це дуже складний технологічний процес. Мого тата поважають на роботі за знання і досвід у своїй галузі.
Мені б теж хотілося працювати на “АЗОТі”, коли виросту. Але спершу потрібно обов'язково виробити в собі якості, необхідні для виконання цієї захоплювальної роботи: терпіння, відповідальність, кмітливість, уміння активно використовувати всі отримані знання, які дають мені вчителі 19-ї школи, бо я навчаюсь саме там.
На сьогодні «ДНІПРОАЗОТ» являється одним із найважливіших підприємств у моєму місті – Кам’янському, і одним із найбільших підприємств хімічної галузі України. Цей завод збудований у 1938 році, пройшов довгий і тернистий шлях і досягнув високих показників у галузі хімічної промисловості.
На цьому підприємстві вже понад 10 років працює мій татусь. Сюди він прийшов працювати ще у 2003 році молодим парубком, закінчивши училище за професією зварювальника. Але наразі мій татко працює стропальником на ділянці складського господарства. Це дуже відповідальна професія. Тато розповідає мені скільки різних важливих вантажів, які підприємство очікує для модернізації і роботи виробництва, він за допомогою спеціальних підйомних кранів розвантажує на своїй ділянці, потім завантажує знову і обладнання прямує до цехів. Вантажі подекуди бувають дуже важкі і важать багато тон. Тому робота тата є небезпечною і потребує професіоналізму. Від правильності його дій залежить життя робітників на ділянці під час проведення вигрузки вантажу і цілісність вантажу. Але мого татуся відповідальність не лякає, тому що робить він свою роботу професійно, впевнено і з любов’ю.
Якось ми всією нашою родиною їхали в маршрутці повз таткове місце роботи і він показував мені і двом моїм сестричкам на якому крані працює і підіймає вантаж. Мій татко сильний і сміливий, не боїться висоти, тому я теж хочу бути сміливою та відповідальною, схожою на свого тата.
Іще мій батько прийняв на себе відповідальність їздити у відрядження в різні міста України, такі як Київ, Бровари, Одеса, Запоріжжя, Вінниця, Кривий Ріг, Бердянськ і багато інших. Там «АЗОТ» замовляє у фірм-підрядників або на підприємствах різноманітні потрібні виробництву вузли, агрегати або деталі, обладнання чи сировину. мій татко контролює, щоб кількість і вага співпадали з товарно-транспортною накладною, за допомогою фотографування і електронної пошти. Ось така у мого тата важлива робота і я дуже ним пишаюся.
Мого татуся поважають і цінують на роботі. Він завжди іде на роботу з усмішкою і завдяки цьому можна вважати, що робота приносить йому радість і задоволення. Це його друга родина, де він проводить досить багато часу. Можна порівняти завод з вуликом, а кожного з працівників з бджілкою – так старанно і разом вони трудяться, як велика родина, де нема найважливіших – кожен виконує свою функцію задля загального результату. Взагалі на «ДНІПРОАЗОТі» дуже піклуються про своїх працівників: вони мають змогу відпочити і оздоровитись цілою родиною у санаторії, дітки можуть побувати у дитячому таборі, на Новий Рік нам дарують класні подарунки. Я дуже люблю свого татка, його роботу і її безліч можливостей.
Добрий День!
Мене звати Євген, мені 7 років. Я б хотів розповісти про свою Азотівську родину. Мій тато Сергій працює у ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» кабельником-спаювальником. Тато розповідав мені, що на заводі є дитячий оздоровчий табір, але я не наважився туди поїхати. Адже я міркує, що цього літа я обов’язково туди поїду.
Мого дідуся звати Віталій Григорович. Він теж працював на «ДНІПРОАЗОТі» електромонтером багато років, але зараз він на пенсії. Також у мене є матуся, яку я дуже люблю. Звати мою маму Юлія і вона працює в технологічному коледжі – вчить дітей. Я дуже люблю свою родину.
В мене також є молодші друзі – коти Томас і Рижий та пес Барсик. Це також наша родина.
Ми дуже любимо проводити всі разом вільний час. Ходимо в парк, у кіно. А ще, так як мій батько працює на «ДНІПРОАЗОТі», він часто бере білети в ПК «Хімік» на різні концерти і ми обов’язково відвідуємо їх всією родиною.
Літом, коли у мене канікули, мама й тато беруть відпустки і ми їдемо до ЛОК «Хімік» відпочивати. Ходимо з татом на риболовлю, граємо в різні ігри і не тільки своєю родиною, а знайомимося і з іншими людьми. Мені і батькам дуже подобається так відпочивати.
А ще мені подобається ходити до школи. В ній гарні вчителі, які намагаються нас навчити всьому новому.
Коли я виросту, буду також працювати на ПАТ «ДНІПРОАЗОТ». І в мене буде також моя Азотівська родина.
На “ДНІПРОАЗОТі” працює мій тато. У нього дружній колектив, мій тато ремонтує верстати, на яких виготовляють різні деталі. Робота складна, але татові вона дуже подобається. Керівництво “ДНІПРОАЗОТу” не забуває й про відпочинок трудівників та їх сімей. Організовується багато святкових заходів. Ми з татом часто ходимо на концерти, найбільше мені подобаються Новорічні свята, коли Дід Мороз дарує подарунки і запрошує на Новорічну казку. Я радий, що тато працює на “ДНІПРОАЗОТі”.
Мій батько працює на “ДНІПРОАЗОТі”. Він працює на заводі вже чотири роки. Тато часто приходить додому стомлений, бо робота важка. Але “ДНІПРОАЗОТ” піклується про своїх працівників, тому дає путівки до профілакторію, дітям – до оздоровчого табору. Цього літа батько придбав путівку до табору, і я був дуже радий поїхати до моря. Там було дуже гарно, харчування – шість разів на день. “ДНІПРОАЗОТ” – підприємство культурне, ми часто родиною ходимо на свята, які влаштовує для працівників ПК “Хімік”. Я дуже пишаюся своїм батьком”